Чотири дні підготовки та більше ніж 20 учасників – це головні фактори, які зробили поїздку на деокуповану територію Харківської області можливою. Відразу дякуємо усім, хто прийняв безпосередню участь у поїздці:
- Сокольникову Сергію.
- Плєшакову Дмитру.
- Федоровій Лідії.
- Іванову В’ячеславу.
- Тарусіну Дмитру.
- Войтенко Сергію.
- Ганні.
- Пазію Олексію.
- Катричка Олексію.
- Андрію.
- Максиму.
- Олексію.
- Ігорю.
- Головінська Алісі.
- Ярославу.
Також, не забуваємо й про учасників, які прийняли участь у підготовці, але не змогли поїхати з нами:
- Чистотіна Ольга.
- Долгополов Микола.
- Гребєннікова Світлана.
- Діденко Лариса.
- В’ячеслав.
- Хвостік Володимир.
- Бочарніков Станіслав.
- Федоровій Марії.
Окрема подяка Марії, яка віддала іграшки місцевим дітлахам, розуміючи, що їм вони потрібніші.
Що ми зробили
За більше ніж шість годин перебування у населеному пункті ми встигли:
- Врятувати п’ять цуценят з села Піщане, що знаходиться за чотири кілометри від Шестакове. Чотирьохлапі не пережили би зиму. На сьогодні, вони знайшли новий будинок у приюті міста Харкова (вул. Кисловодська, 28А).
- Допомогти літній парі перекрити кришу, поприбирати на подвір’ї.
- Забити вікна у восьми будинках.
- Роздати 33 продуктові набори. Дякуємо одному з Харківських м’ясокомбинатів за те, що надали нам 32 кілограми ковбаси та інших виробів.
- Поспілкувалися з місцевими, вислухали їх.
- Влаштували справжнє свято двом місцевим дітям, що залишаються у селі. Протягом травня-вересня я декілька раз відвідував село з гуманітарною місією й розумів, що головним завданням для нас є саме вони, дітлахи, що не мають можливості спілкуватися з ровісниками, так як ті виїхали у більш безпечні місця.
Ми прекрасно розуміємо, що це тільки один з сотен населених пунктів Харківщини, що постраждав від руснявської навали. Будемо робити усе для того, щоб разом наближати нашу перемогу та допомогати нашим людям.
Фото-звіт
Для того, щоб продемонструвати, що усе можливо, ми зробили декілька десятків фото. Сподіваємося, що вони зможуть привернути увагу до проблем деокупованих населених пунктів.
Дитячі емоції
Ті самі дітлахи, які стали для нас прикрасою недільної поїздки:
Робота з вікнами
На жаль, далеко не усі будинки пережили русню, а тому ми насамперед намагались допомогти домам в яких мешкають місцеві:
Гуманітарна допомога
Не забули й про необхідність передати місцевим гуманітарну допомогу.
Дах будинку та допомога на подвір’ї
Частина нашої групи цілий день допомагала на даху будинку, а паралельно працювала на подвір’ї:
Порятунок цуценят
А це фото цуценят, які були успішно доставлені до приюту міста-героя Харкова:
Руйнування, що принесли окупанти
(В школі знаходились не люди, а орки під час окупації, разом з технікою та припасами. Виродки казали місцевим: “Усе, можете не перейматись, расосія тут назавжди”)
Що далі
Сподіваюсь, що на цій поїздці наша ініціатива не закінчиться. Є ще великий обсяг роботи, який необхідно виконати для того, щоб відбудувати нашу країну. Разом наближаємо перемогу! Слава Україні!
0 Comments